Про село

ГЕРАЛЬДІКА С. СВЯТОПЕТРІВСЬКЕ КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                   

                 ОПИС ПРАПОРА

 

Прапор має вигляд прямокутного полотнища, яке поділене на три рівновеликі горизонтальні смуги  - синю, білу і жовту. У центрі прямокутника -  герб с. Святопетрівське, який має форму щита. Оскільки засновниками села були  хлібороби, на  гербі зображено два стиглих колоски, що символізують  трудолюбство жителів Святопетрівського.  Акцент на жовтому кольорі, який є досить символічним для нашого села, зробили і розробники прапора Святопетрівського. Адже жовтий - це колір сонця, стиглого колосся. Цей колір є  символом світла та тепла, віри в майбутнє.

Подібні характеристики притаманні і синьому  кольору, який символізує  великодушність, чесність і бездоганність. Та здебільшого синій ототожнюється з   небом, яке  графічно позначається горизонтальною смугою  у верхній частині прапора.  

Знаковим є і білий колір, що символізує чистоту та істинність, а тому дуже широко використовується в християнстві. Досить символічне  розміщення білої смуги по центру прапора. Адже фундаментальною якістю білого є рівність, оскільки він в рівних частинах містить в собі всі кольори. 

Білий  характеризується досконалістю і завершеністю, демонструє абсолютне і остаточне рішення, повну свободу для можливостей і зняття перешкод.

 

ОПИС ГЕРБА

 

Герб, автором якого є житель села Валерій Удовиченко, має форму щита. Обрамлення герба  є жовтим (золотим). Це  колір небесних світил, колір Сонця, без якого неможливе існування життя.

Святопетрівське - один із наймолодших населених пунктів Києво-Святошинського району, першими його жителями були сім'ї хліборобів, які переселилися з сусідньої Білогородки. Оскільки засновниками села стали саме хлібороби, на  гербі зображено два стиглих колоски, що символізують  трудолюбство святопетрівчан, адже село має  славні сільськогосподарські традиції.  Знаково, що стигле колосся зображено на зеленому фоні, який  уособлює природу, адже,  попри близькість до столиці, Святопетрівське славиться і своїми мальовничими краєвидами. 

У верхній частині герба зображено схід сонця, що в геральдиці символізує прогресивний розвиток населеного пункту. В цілому сонце вважається  символом світла та тепла, джерелом творчих та життєвих сил.

У центрі герба зображено пташку, яка символізує історичну назву села - Куликівка. Пташка тримає в своєму дзьобику кетяг калини, яка є емблемою безсмертя роду. Недарма народна мудрість говорить: "Без калини немає України".

1928 рік (цей напис розміщений на нижній частині герба) є роком заснування Святопетрівського.

Рішення про затвердження офіційних символів с. Святопетрівське - герба та прапора ухвалено на ХХІХ сесії Святопетрівської сільської ради 7 скликання 31 жовтня 2017 року.

  

Опис зробив автор житель села                              Удовиченко В.Г.

 

 

КРАЙ ВЕРБОЛІЗ ТА КУЛИКІВ

 

На початку ХХ століття місцевість, де нині розташовано Святопетрівське, носило назву урочище Куликівка. Чому ж саме так називали місцевість? Своїй назві місцина завдячує куликам - пташкам, які здебільшого селяться біля   водойм.  Старожили села переповідають, що в першій половині ХХ століття і раніше місцевість ця була болотистою.  Тут протікав струмок, що брав свій початок від Борщагівки і  впадав  в Ірпінь.  Тому на цій території водилося багато куликів. Символічно, що саме ця пташка зображена на гербі Святопетрівського. 

"Пригадую, як  ще ходив у  школу  до Білогородки, - розповідає житель села Микола Олексійович Печений, -  а це було у 1945-1949 роках, за яром, там де Колядин, знаходився лужок. Там росли лози і вода стояла ціле літо. Та з часом клімат змінився.  І сьогодні від боліт не залишилося і сліду. Так, висохло  і Бугерене озеро, що в   Борщагівці".  

Куликівкою спершу назвали і хутір, на якому в 20-х роках минулого століття почали селитися білогородці.

За радянською легендою,  після відвідин місцевого колгоспу у 1932 та  1933 роках Г.І. Петровським, головою Всеукраїнського ЦВК,  Куликівку перейменували на  Петрівське.

Утім, офіційні документи "розвінчують" цю легенду…. Офіційно село носило назву Куликівка ще до початку 60-х років ХХ століття. Доказом того є рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих "Про уточнення обліку населених пунктів Київської області" № 347 від 10 травня 1958 року. Відповідно до цього документа до складу Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району входило чотири села: Білогородка, Бобриця, Куликівка та Шевченкове.

 І лише за шість років за рішенням виконавчого комітету Київської обласної (сільської) Ради депутатів трудящих "Про адміністративно-територіальні зміни в Київській області" № 380 від 11 липня 1964 року "села Куликівка та Петрівське Білогородської сільради об'єднали в один населений пункт село Петрівське". 

Так, з мапи Київщини назавжди зникла Куликівка… Однак й доля радянського топоніму виявилася недовговічною. Майже за п'ятдесят років село знову змінило свою назву.  4 лютого 2016 року Верховна Рада України ухвалила історичну постанову "Про перейменування окремих населених пунктів та районів". У рамках процесу декомунізації перейменуванню підлягав наймолодший (і, зрештою, єдиний) населений пункт в Києво-Святошинському районі. Відтак з волі народних депутатів та за рекомендацією Українського інституту національної пам'яті на карті Київської області з'явилося село Святопетрівське.   

 

Популярні новини